Позивачка звернулася до Хмельницького міськрайонного суду з позовом до батька дітей, в якому попросила суд стягнути з нього аліменти на утримання їхніх спільних дітей: 2017-го і 2021 років народження.
Згідно зі стандартною законною нормою розмір аліментів на двох дітей складає 1/3 всіх видів доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову до досягнення повноліття дітьми.
Відповідач цей позов визнав в письмовій заяві. Однак суд не зміг його задовольнити, адже постійне місце дітей та відповідача зареєстровано за одною адресою, а позивачка винайняла квартиру, уклавши договір оренди, за іншою.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Матеріали справи не містять жодних доказів проживання дітей з матір’ю, їх постійне місце проживання зареєстровано з батьком. При цьому заяву про визнання позову від імені відповідача суд не може взяти до уваги, оскільки вона подана суду не особисто відповідачем, а позивачкою разом з позовною заявою, а відтак неможливо перевірити, ким така заява про визнання позову в дійсності була складена.
Водночас суд звертає увагу позивачки на ту обставину, що якщо відповідач дійсно визнає свій обов’язок зі сплати аліментів на користь позивачки на утримання дітей, як позивачка зазначає в позові, то він вправі сплачувати їх добровільно без рішення суду, в тому числі в разі офіційного працевлаштування – шляхом подання заяви своєму роботодавцеві про щомісячні відрахування з його заробітної плати аліментів на утримання дітей на користь позивачки.
Отож Хмельницький міськрайонний суд у позові про стягнення аліментів жінці відмовив.
З рішенням суду в справі № 686/12496/26 можна ознайомитися в ЄДРСР.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга.
_03_03.png)
