Оскільки у позивача наявне право лише на частину відповідного нерухомого майна, то захисту підлягає його порушене право саме щодо цієї частки, а не всього майна.

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою, шляхом зняття обтяження у вигляді арешту.

Судом встановлено, що у 2000 році було укладено договір купівлі-продажу, за яким на ім`я позивача було набуто квартиру.

Також встановлено, що дана квартира було переобладнана під магазин, частина якого належить іншій особі, що вбачається із рішення суду від 2006 року.

Згідно постанови державного виконавця МВ ДВС Хмельницького міськрайонного УЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було накладено арешт на зазначену квартиру, власником якої зазначено позивача. Обтяження зареєстровано в реєстрі.

Згідно повідомлень Першого і Другого відділів державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, копії котрих наявні у справі, виконавчі провадження щодо позивача у відділах відсутні.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа не може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом.

Як вбачається з наявних у справі доказів, виконавчі провадження,в яких позивач був би боржником, відсутні, інших даних, які б підтвердили факт наявності у позивача боргів, в забезпечення сплати яких обтяження його майна мало б залишатися зареєстрованим, відсутні.

Отже, підстави для подальшого існування арешту та відповідного обтяження майна позивача відсутні.

Разом з тим, оскільки на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду від 01.11.2006 р. право власності на частину приміщення магазину (котрим, як зазначає позивач та свідчить зміст рішення, і є спірна квартира), визнано за іншою особою, то у позивача залишилося право лише на частину відповідного приміщення (квартири), а отже, захисту підлягає його порушене право саме щодо цієї частки, а не всього приміщення (квартири).

Таким чином, суд задовольнив вимоги частково та скасував арешт на належну позивачу 1/2 квартири, накладений постановою державного виконавця.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга.

3 рішенням у справі 686/4269/26 можна ознайомитися в ЄДРСР.